Запорізький обласний краєзнавчий музей, Запоріжжя
Разом з партнерами з Музею народної архітектури та побуту ім. Климентія Шептицького у Львові та за підтримки фонду ALIPH Музейний кризовий центр мав можливість підтримати колег із Запорізького обласного краєзнавчого музею, а також, з інших ресурів, зокрема, регулярних донатів, надає фінансову допомогу працівникам та працівницям музею.
Заступниця цього музею - Вікторія, поділилась своїми думками про реалії життя музейних працівників під обстрілами:
«Мене звуть Вікторія, я — заступниця директора Запорізького обласний краєзнавчий музей, дуже вдячна за допомогу Музейному кризовому центру. Коли вранці 24 лютого повідомили про початок війни, майже всі співробітники прибули на роботу. Почали з того, що розібрали та заховали найцінніше з експозицій. А потім почалась підготовка до евакуації музею. Співробітники приходили на роботу пакувати експонати. Чоловіча половина музею чергувала і вдень, і вночі. Але місто періодично обстрілювали та продовжують обстрілювати. В один з прильотів пошкодило вибуховою хвилею пару вікон музею, які одразу відремонтували, а ось пошкоджені домівки співробітників - тут було складніше. По-перше, не вистачало скла, рук, фінансів. Що могли, перекривали своїми можливостями.
Ще на початку війни в один прекрасний момент до мене зателефонувала Леся Клименко та запропонувала допомогу від Музейного кризового центру. Спочатку почали працювати з музейниками нашої області, вони отримали та продовжують отримувати фінансову допомогу від центру. А коли вже стало скрутно й зі своїм колективом, то вже звернулись і ми. Фінансова допомога дуже доречна тим співробітникам, у яких чоловіки, сини служать у найгарячіших точках України, тим, чиї батьки залишились на тимчасово окупованій території, тим, чиї домівки пошкоджені внаслідок прильотів по місту. Дуже вдячні від всієї музейної спільноти не тільки нашого музею, а й музейників області команді Музейного кризового центру, особливо Ользі Гончар, Лесі Клименко, Олесі Міловановій та Мілені Чорній. Нехай вас береже Бог, ЗСУ, бо для нас ви — янголи, які прийшли на допомогу. Не можу написати, передати все, що говорять-пишуть наші музейники. Миру всім нам. Все буде музей. Слава Україні!”
PS. Історії наших колег-музейників ми публікуємо з їхнього дозволу, і лише тоді, коли вони вважають, що немає загрози їхньому життю і життю їхніх близьких.
