Репортаж зі зйомок в Тростянці.

Більше фото з нашої експедиції.

«Поранена культура. Епізод 2. Тростянець» реалізовано за підтримки Staatliche Kunstsammlungen Dresden.

 Бібліотекарка Валентина Ганцева опів на сьому ранку вже приїхала з чоловіком на місце роботи старим «Запорожцем». «Над селом літали літаки, і було страшно, тому нашу машину залишили в гаражі, а «Запорожець»  вже не так шкода буде, якщо вдруг шось случиться, — розповідала Валентина інтерв’юерці проєкту «Поранена культура» Ліана Бліхарська — Коли ми з чоловіком приїхали, бібліотека відкрита, все валяється, все кругом розбите, вікна повилітали, стелі вже не було, кругом глина, книжки валялися у цьому гармидері. Спочатку нам трохи дівчата допомогли, які поруч працюють, потім пішли кожна по своїй роботі, тоді ми з чоловіком збирали книжки в мішки, за 5 рейсів перевезли все додому, книжки виклали в сарайчик, а чоловік поїхав привіз стільці, мультимедійну дошку, проектор, комп’ютери ми трохи раніше привезли додому, все поскладали в ящики, заклеїли, запечатали, і так воно стояло, поки не відремонтували бібліотеку. Я це робила від душі, бо це ж моя робота. Стільки праці сюди вкладено громадою».

Читати більше про бібліотеку в Солдатському.

Акція збору книг до бібліотеки: https://cutt.ly/0ejUKDP5

Акція збору книг до бібліотеки: https://cutt.ly/7ejUK5qo

«У Тростянець вже 24 лютого зайшло дуже багато танків Кантемирівської дивізії. Тут було дуже страшно — над нами літали туди-сюди ракети, снаряди, щось вибухало. Магазини вони розбили, розгромили, забрали горілку і закуску, понапивалися і розважалися тим, що стріляли по людях, — згадує початок повномасштабного вторгнення Василь Ігнатенко. — Хлопці з лісу приходили, їх тут підгодовували, а напередодні визволення  вони прийшли і сказали, що звідси всі мають піти. Ми з дружиною поїхали на захід України. Коли повернулися,  на подвір’ї стирчали снаряди, не всі міни розірвалися — приходили розміновувати, у квартирі були вибиті шибки».

23 березня 2022 року, за день чи два перед вирішальною битвою за звільнення Тростянця від російських загарбників, в будинок станції потрапив снаряд і почалася пожежа, «а оскільки дерева багато — скрізь був паркет, перегородки між кімнатами теж із дерева, багато дерева було у стінах другого поверху, там було чому горіти, і горіло воно страшно, загасити не можна було. Тоді ще була окупація. Пробували зв’язатися із пожежною командою, але зв’язку тут не було, пробували зв’язатися з директором лісгоспу, бо в них також є пожежна машина, і теж нічого не можна було зробити, тож люди змушені були дивитися, як воно горить. Крім адміністративних приміщень, в тому будинку було і 2 квартири, які також згоріли. Після всього під’їхав російський танк і від воріт ще обстріляв уже спалену лісову дослідну станцію. Під час пожежі не можна було щось врятувати, бо всі люди були у підвалі, і про те, що виникла пожежа, вони дізналися тоді, коли вона вже так розповсюдилася, що зайти туди й щось врятувати вже не можна було. У вогні згоріли рідкісні наукові книжки із лісової справи — бібліотека налічувала 16000 томів, польові матеріали з 1923 року, наукові звіти».

Наприкінці листопада 2023 року засновниця Музейного Кризового Центру і співзасновниця  Фонду культурної спадщини України Ольга Гончар представляла проєкт “Поранена культура. Епізод 2. Тростянець” на конференції Платформи “Думки про майбутнє”, що є продовженням виставки “Калейдоскоп історій. Українське мистецтво 1912-2023" у музеї Альбертінум (Дрезден, Німеччина). Читати більше.

Підтримано: Музей мистецтв Дрездена (Альбертінум)
Організатор: БО “Фонд культурної спадщини України”

Партнер: Меморіальний музей тоталітарних режимів “Територія Терору”, Музейний кризовий центр

ВР-частина:  Війна у притул 

Проєкт представлено на виставці “Небачена сила” в Києві в Українському домі.